У V-III століттях до н.е. гігантські вулканічні скелі Брухгаузер Штайне у німецькому регіоні Зауерланд оточували оборонні вали. Хто їх збудував і з якою метою? Відповідь на це питання виявилася набагато цікавішою, ніж проста оборона, пише Arkeonews.
Під час дослідження скелі Фельдштайн археолог Матіас Дікхау натрапив на дві залізні сокири, які лежали одна до одної під прямим кутом. Під ними знаходилася витесана в скелі яма з уламками кварцу, кам’яною плитою та молотом.
За словами вчених, давні люди піднімалися на вершину, видобували зі скелі кварц, подрібнювали його і засипали їм яму з метою загоєння завданої горі рани. Схрещені сокири виконували роль фінальної печатки. У кельтській міфології гірські вершини розглядалися як поріг «Інший світ».
Ніщо не заважало древнім людям добувати кварц біля підніжжя вершини, проте для ритуалу їм був потрібен мінерал, який стосувався неба. Таким чином, у залізному столітті Брухгаузер Штайне являв собою гігантський вівтар просто неба.





