Автор: Понад 70% поверхні нашої планети займає вода. У морях, океанах, деяких озерах міститься солона (морська) вода, яку не можна пити, а в річках, гірських джерелах — прісна, придатна до вживання. Вони схожі між собою за структурою та зовнішнім виглядом, але на цьому подібність закінчується. У чому ж відмінності цих двох різновидів H2O і чому один підходить для пиття, а другий — ні? Пояснюємо у статті.
Прісна вода
У прісній воді міститься до 0,1% хлористого натрію, що цілком нормально вживати всередину. Вона не має яскраво вираженого смаку, відмінно втамовує спрагу і допомагає організму правильно функціонувати. Її добувають у поверхневих та підземних джерелах, а від місця походження та мінерального складу залежить присмак — солоний, гіркий, солодкий. Серед основних місць видобутку — річки, водойми, озера, льодовики, атмосферні опади. Навіть видобута з природних джерел вода не є цілком придатною для вживання. Людський організм потребує кристально чистої рідини без сторонніх домішок, тому в будинках активно встановлюються різні фільтри — наприклад, системи зворотного осмосу. Такі пристрої затримують до 99% важких металів, хлору, добрив та інших забруднень, роблячи навіть водопровідну воду смачною та корисною без зайвих зусиль. На жаль, прісна вода становить лише 3% загального водного простору Землі. Найбільшими запасами можуть похвалитися Бразилія (річки Амазонка, озера Мірім і Патос), Канада (Великі Озера), проте переважна частина запасів (близько 70%) знаходиться у льодовиках Антарктиди. З кожним роком у світі все гостріше відчувається дефіцит прісної води. Незважаючи на її природний колообіг у природі, проблема набуває катастрофічних масштабів.
Морська вода
Солоні світові води відрізняються великим вмістом хлористого натрію, або, іншими словами, звичайної солі. В середньому на 1 л припадає близько 35 г солі. На смак морська вода дуже гірка, з неможливим для вживання солоним присмаком. Вона не здатна вгамувати спрагу, і навіть кілька ковтків можуть призвести до серйозних проблем з нирками. Чому морську воду не можна пити:
- сіль вступає у реакцію з металом, отруюючи рідину і роблячи її шкідливою (особливо для тварин);
- організм людини не здатний її відфільтрувати, внаслідок чого солоні частки осідають усередині сечового міхура та провокують появу каміння;
- вживання морської води призводить не до втамування спраги, а до зворотної реакції — зневоднення організму, який змушений виробляти більше сечі для виведення солі;
- в ній міститься сульфат магнію, який негативно впливає на органи шлунково-кишкового тракту, роботу кишківника та нервової системи.
Вживання солоної води неминуче призводить до загибелі. Саме тому моряки, які зазнали аварії в океані, використовують різні методи опріснення рідини.
