Автор: Парасоцьке урочище – перший лісовий заповідний об’єкт на Полтавщині. Ще на початку XIX століття місцевий князь Віктор Кочубей наказав управителю зберігати ліси від стороннього втручання. Наприкінці того ж століття відомий натураліст Василь Докучаєв, досліджуючи Полтавщину, зробив світлини Парасоцького лісу. Деякі знімки були представлені на Всесвітній виставці в Парижі у 1900 році. Про це повідомляє «Полтавська думка», що публікує новини Полтави.
«Полтавська думка» пише, що у 1923 році Головний політико-освітній комітет УРСР визнав Парасоцький ліс заповідником другого рангу. До 1946 року він знаходився під управлінням Полтавського історико-краєзнавчого музею (нині – Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського). Проте в тому ж році урочище втратило заповідний статус через антропогенний вплив.
У 1963 році ліс отримав новий статус – ботанічної пам’ятки природи загальнодержавного значення. А у 2012 році Міністерство екології та природних ресурсів України визнало його національним надбанням, охопивши охороною рідкісні види, внесені до Європейського Червоного списку.
Також тут росте граб звичайний – типовий супутник дуба у лісостеповій зоні. Основна частина дерев має вік 80-90 років, хоча є ділянки зі столітніми та навіть двохсотлітніми деревами. Деяким дубам тут близько 300 років, і їхній обхват такий великий, що для обіймання потрібно кілька людей. Також у лісі збереглися граби віком до 200 років.
Ще у лісі знайти рідкісну гронянку півмісяцеву (ключ-траву), що занесена до Червоної книги України. Це найдавніша з папоротей, яка має лише один листок.
У лісі ростуть три види рідкісних лісових орхідей, які занесені до Червоної книги. Крім того, тут зафіксовано понад 100 видів грибів, 64 види мохів та 50 видів лишайників.
Тваринний світ Парасоцького урочища багатий: тут мешкає близько 100 видів птахів і тварин. Серед них – рідкісні борсук, горностай, вовчок лісовий, нетопир Натузіуса (рідкісний кажан) та птах деркач. Є і червонокнижні види, зокрема змієїд, голуб-синяк, а також плазуни – веретільниця ламка та мідянка звичайна.
Директорка регіонального ландшафтного парку «Диканський» Ірина Черкаська розповіла, що Парасоцький ліс досліджували, щоб визначити, чи можна вважати його пралісом – давнім лісом, який майже не зазнав людського впливу та здатний до саморегуляції й природного відновлення. Як вдалося з’ясувати – цей ліс є природним середовищем із механізмами екологічного самовідновлення, однак через значний антропогенний вплив він не відповідає критеріям пралісу.
