Автор: Вчені проаналізували генетичні дані артефактів зі слонової кістки, які виставлені у європейських музеях. Загалом на дослідження було представлено 31 зразок. Як виявилося, вікінги плавали до Гренландії за моржовими бивнями.
Під час видобутку дорогоцінної слонової кістки вікінги перетиналися з представниками інших культур на зразок інуїтів та тунітів. Половина досліджених вченими артефактів виготовлена з бивнів тварин, що мешкали між арктичною Канадою та північно-західною Гренландією. Таким чином, від норвезьких поселень на південному заході вікінги віддалялися досить далеко.
Зроблене вченими відкриття свідчить, що торгівля слоновою кісткою в епоху вікінгів велася масштабно. Археолог із Лундського університету Пітер Джордан із цього приводу зазначив, що дістатися до Гренландії було не так просто через морські льоди. Щороку вони тануть, утворюючи 10-тижневе вікно для подорожей на північ.
На думку еколога Мортена Танге Ольсена з Копенгагенського університету, норвежці не лише взаємодіяли з представниками корінних народів Північної Америки, а й вели з ними торгівлю. Таким чином, крім фермерства, скандинави займалися стратегічною торгівлею та видобутком ресурсів.
Попит на слонову кістку у Європі був аномальним. Це призвело до повного винищення моржів в Ісландії та значного скорочення популяції в Гренландії. Саме тому вікінги перестали плавати до серця Арктики у 1400-х роках.
