Автор: По всій Європі стоять громадські лазні, акведуки, храми та інші античні споруди часів римського панування. Їх можна зустріти в Італії, Великій Британії, Іспанії та інших країнах. Незважаючи на те, що спорудам майже дві тисячі років, вони зберегли свою цілісність. Це стало можливим завдяки високій якості римського бетону, пише Live Science.
Вчені Кевін Дікус та Сомаєх Насірі з Університету Орегона та Каліфорнійського університету в Девісі провели дослідження, результати якого доводять, що висока міцність римського бетону пояснюється його складовими та методом їх змішування.
Термін служби сучасного бетону варіюється в межах 75-100 років. Римські споруди стоять неушкодженими тисячоліття. Для виготовлення найпоширенішого портландцементу використовуються вапняк та глина, які нагрівають до 1500 градусів. Отриманий на виході клінкер подрібнюють на порошок. Римляни робили бетон із негашеного вапна, золи та води за допомогою стародавньої технології гарячого змішування. Висока температура змушувала вапняні грудки залишатися недоторканими.
Завдяки шматкам вапняку римський бетон здатний відновлюватись. Під час проникнення води у ньому утворюються кристали кальциту. Вони заповнюють тріщини, що виникають від часу. Цей ефект наочно демонструється 2000-річною гробницею Цецилії Метелли у передмісті Риму. Тріщини, що утворилися в ній, запечатали кальцити.
Розуміння причин довговічності та високої стійкості римського бетону дозволить зробити сучасні будівельні технології більш досконалими, що прямо позначиться на якості будівництва.
