Автор: Вчені виявили у середньовічних рукописах зі шкіри тварин ДНК вірусу віспи вівці. Їм вдалося отримати 21 новий геном вірусу. Автори відкриття назвали їх найдавнішими геномами сімейства поксвірусів. Результати дослідження були опубліковані у Science Advances.
Сліди вірусу були знайдені на 17 пергаментних аркушах із європейських бібліотек та архівів, у тому числі на сторінках Йоркського Євангелія, створеного у 990-1020 роках у Кентербері. Рукопис зберігається у Йоркському соборі. Сліди вірусу також були виявлені у латинському глосарії, який датується 800 роком, копіях послань апостола Павла та інших документах.
Оспа овець відноситься до тяжких вірусних захворювань. Вона є родичем натуральної віспи. У нещепленому стаді овець рівень захворюваності може досягати 90% при рівні смертності 50%. Смертність від віспи серед молодих тварин становить 100%.
Примітно, що з овечої шкіри були виготовлені лише три заражені листи з 17. Ще чотири листи зроблені з козячої шкіри, а 10 — з телячої. Знайти цьому пояснення автори відкриття поки що не змогли. Можливо, ДНК вірусу передавалося між шкурами під час їхньої обробки або він був здатний заражати інших тварин.
